Сьогодні створення блогу чи сайту вчителем/вчителькою є питанням, що не має однозначної відповіді.
З одного боку, це не обов’язково. Немає жодного документа, який би вимагав від вчителів вести сайт чи блог. Крім того, створення такого середовища вимагає не тільки великих витрат часу, але й спеціальних знань, вмінь та навичок, а отже, буває комусь важко, незрозуміло, ніколи, а комусь – нецікаво, непотрібно.
З іншого боку, трапляються випадки, коли під час атестації вчителів запитують про блог/сайт та про публікації. І хоча ні того, ні іншого немає в Положенні про атестацію педпрацівників, а звідси незадоволення і протест вчителів ніби виправдані, хочу звернути увагу на деякі з вимог із Положення ( http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/12483/):
“4.6. Кваліфікаційна категорія “спеціаліст вищої категорії” присвоюється працівникам…….. які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку (навчальних занять); активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів…
5.2. Педагогічні звання “викладач-методист”, “учитель-методист”…можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію “спеціаліст вищої категорії”, здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки…
5.3. Педагогічні звання “старший викладач”, “старший учитель”, …….які …….досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам.”
Отже, все-таки вчитель/вчителька, що претендує на вищу категорію та/чи педагогічне звання має володіти інноваційними, зокрема і сучасними інформаційними, технологіями, продукувати ідеї, ділитись досвідом, впроваджувати власні методичні розробки тощо.
Це можна робити у різний спосіб, але сайт якраз є, на мою думку, тим середовищем, яке дозволить якнайширше висвітлити досвід, показати свій рівень володіння сучасними технологіями і сприяти, щоб учні активно використовували їх. А головною метою є підвищення пізнавальної активності учнів, що в свою чергу сприятиме підвищенню ефективності навчання.
При цьому переконана, що ідея появи сайту має “визріти” у вчителя/вчительки добровільно та самостійно. Якщо накопичились матеріали, досвід і є бажання поділитись цим із колегами. Якщо вчитель/вчителька відчуває, що сайт буде допомогою в навчанні учнів, в урізноманітненні навчального процесу чи в запровадженні нової моделі спілкування з учнями, наприклад, як спосіб дистанційного навчання, тестування online, проектної діяльності та висвітлення її результатів тощо. Якщо автор/авторка розуміє, як має працювати персональний сайт, бачить його мету, призначення, уявляє зовнішній вигляд. Тоді вчитель/вчителька матиме внутрішню мотивацію і, незалежно від предмета, який викладає, зможе оволодіти необхідними знаннями і навичками щодо створення та ведення сайту.
Крім того, сайт – це і реклама вчителя/вчительки як фахівця. Ми вже багато років говоримо, що завдання освіти – це формування конкурентноспроможної особистості учня, майбутнього працівника тощо. А ще про формування життєвих компетентностей, які чітко визначені в програмі Нової школи. То мабуть, в першу чергу ті, хто навчає учня, хто реалізовує цілі Нової школи, повинні самі бути конкурентноспроможними фахівцями із сформованими життєвими компетентностями, одна з яких інформаційно-комунікаційна.
Публікації – це окреме питання. Паперові видання останнім часом все більше втрачають популярність. Але для того, щоб надрукувати свій урок чи статтю, то часто стикаєшся із вимогою передплати того видання на 6-12 місяців, що є досить накладно і не зовсім виправдано. Все більшої популярності набувають електронні журнали, сайти, які можуть розмістити публікацію, вони бувають безкоштовні, буває символічна оплата, ну і бувають досить дорогі. При всьому цьому всі вони дешевші за паперові видання. Але персональний сайт є вирішенням і питання публікацій. Кожен ваш запис по суті і є публікацією.
Ми, вчителі, часто працюємо в певною мірою замкненому просторі. Це наше робоче місце (наш заклад), наш колектив. Семінари, вебінари тощо організовуються одними і тими ж організаціями для одних і тих же вчителів-предметників, і так з року в рік. Тому буває, що просто не бачимо, як хто працює, як уперед просуваються інші колеги. Звичайно, сьогодні з’явилась прекрасна можливість відвідувати різноманітні курси, вебінари, конференції, школи (очні та дистанційні), яких пропонується досить багато, було б тільки бажання розвиватись та вдосконалюватись. З’явилась нарешті можливість спілкуватися не тільки з колегами-предметниками із свого міста чи своєї сфери, але й із колегами з різних предметів, психологами, фасилітаторами, коучами, іншими спеціалістами, які несуть прогресивний досвід, з усієї України та з-за кордону. І більшість з цих активних особистостей мають сайти, де діляться своїм досвідом. Та навчившись у них, ми маємо розповсюджувати досвід далі, в цьому теж може допомогти персональний сайт.
І якщо нас запрошують виступити на семінарі чи вебінарі, то не завжди ведеться запис, розміщується текст або презентація для широкого кола. А на своєму сайті інформація, якою ви хочете ділитись, буде розміщена у такий спосіб і так довго, як ви самі захочете.
Єдиною і серйозною проблемою є авторські права. На жаль, непоодинокі випадки недоброчесного використання інформації чи матеріалів колег іншими педагогами.Ніхто не стверджує, що кожна публікація на сайті будь-якого вчителя/вчительки є інновацією, відкриттям, якого досі не було в світі. Ні, ми в своїй більшості користуємось одними і тими ж інформаційними джерелами, знаємо одні і ті ж технології та методики, працюємо за одними і тими ж програмами, з одного предмета в одному класі маємо однакові теми, однакові підручники. Але кожен і кожна працює по-своєму. Кожен/кожна з нас обирає методи, прийоми, засоби, які вважає за потрібне, по-своєму підбирає та переосмислює інформацію. Багато що залежить і від особистості та світогляду, життєвого та професійного досвіду вчителя/вчительки. А також від бажання вчитися та розвиватися. Тож у кожного/кожної є своя особиста, авторська родзинка. От для того, щоб нею поділитися та для популяризації досвіду матеріали і розміщуються авторами та авторками на своїх сайтах. Але одна річ подивитися, взяти собі за зразок певний елемент, навчитися чогось, а інша річ – скопіювати та видати за своє. Як можна захистити авторські права? Навряд ми будемо на кожну свою дію оформляти авторські посвідчення. Можливо, треба передбачити реєстрацію відвідувачів сайту, а матеріали не розміщувати повністю, в разі якщо хтось захоче познайомитись з повною розробкою, то запропонувати форму зворотнього зв’язку і тоді вже вирішувати, чи ділитись із конкретною людиною та за якої умови. Ну і сподіватись на доброчесність та повагу колег і на те, що в разі використання ваших матеріалів вони будуть зазначати посилання чи вказівку на ваше авторство.
Для себе я визначила, що сайт – то є власне електронний журнал, який має рубрики, сторінки, кожна з яких заповнюється відповідно до її призначення.А блог – це такий собі щоденник, де можна робити замітки з різних питань, що вважаєш сьогодні актуальними. Це може бути інформація, яка стосується як навчального процесу, так і інших життєвих ситуацій. У блозі може відбуватись і обговорення, висловлення думок не тільки автора, але й відвідувачів.
У мене ідея створити сайт народилась давно і дуже довго визрівала. Головною метою була поява такого сайту, який дозволить адаптувати навчальний процес до вимог часу. Потрібно було багато чому навчитись, вивчити досвід колег, які вже ведуть блоги чи мають сайти. І, звичайно, потрібна була допомога професіоналів.
Найважливішим для мене є створення не візитівки, не блогу-одноденки, а придатного для життя середовища, яке стане допомогою учням, їх батькам, колегам, мені. Не просто інформаційний простір, а простір для роботи, творчості, мобільного реагування, навчання та спілкування, висвітлення результатів діяльності вчительки та учнів, проведення різних заходів (змагань, конкурсів тощо).
Не бачу смислу боротися з учнями щодо використання телефонів та інших пристроїв на уроках. Потрібно тільки це використання спрямувати на користь навчальному процесу. Тому на сайті учням пропонуватимуться завдання online, опитування, тестування, інтерактивні заходи, які вони зможуть виконувати за допомогою своїх ґаджетів. А також електронні матеріали – презентації, фільми, ролики, таблиці, теоретичні матеріали тощо дозволять учням, навіть у разі відсутності на уроці, засвоїти матеріал.
Ні для кого не таємниця, що учні майже не виконують домашніх завдань. І через відсутність підручників, і через незацікавленість, а можливо тому, що навчання по-старому просто вже не спрацьовує з сучасними учнями. Так чому ж не замінити домашні завдання цікавими інтерактивними вправами, які учні виконуватимуть тут, на сайті?
А батькам, думаю, буде приємно побачити результати творчої роботи своєї дитини, які опубліковані. Крім того, у батьків та у всіх зареєстрованих відвідувачів буде можливість при бажанні брати участь в усьому, що пропонуватиметься моїм учням.
Уже давно спілкування учнів перемістилось до соцмереж. До недавнього часу молоді люди переважно користувались однією з заборонених сьогодні соцмереж, тому саме там створювались і окремі сторінки для спілкування спільноти, якою ставала група учнів та їх викладач/викладачі. Але ці сторінки були схожі на дошку оголошень та ще давали можливість ділитись фотографіями. Спілкування, навчальної роботи по суті там було мізерно.
Сьогодні учні “розсіялись” у просторі Internet, знайшовши кожен/кожна для себе ту мережу, яка відповідає уподобанням, але тепер вчителю/вчительці майже нереально зібрати всю потрібну аудиторію учнів компактно. Ще один плюс персонального сайту бачу якраз в тому, що в одному місці можна створити єдиний простір для спілкування з учнями та всіма зацікавленими сторонами, не витрачати час на повторення однієї і тієї ж інформації в декількох мережах. А різні розділи сайту якраз і призначені для різних спільнот, хоча інтереси можуть і перехрещуватись.
І ще одне, вчитель/вчителька – це не просто предметник, а в першу чергу – людина, особистість. І чим багатогранніша ця особистість, тим цікавішою буде для учнів. Тому вважаю, що про захоплення, деякі життєві інтереси, хобі вчителя/вчительки теж можна коротко поділитись.
Поки що сайт знаходиться в стані доопрацювання та наповнення, і першочергова задача переді мною – завершити всі підготовчі нюанси до 1 вересня, щоб перейти з учнями на нову модель навчання.
Отже, для мене рішення прийнято на користь створення персонального сайту.
А для вас, шановні колеги?
Буду вдячна за ваші думки.