П’ятничні роздуми 1

Сьогодні трапилось те, що зі мною не траплялося вже дуже-дуже-предуже давно. Проспала. Не почула жодного будильника, а їх заводжу завжди штук 6, як не більше. Коли зателефонувала на роботу і чесно сказала, то мене не зрозуміли. Ну не було такого від мене. Проблеми сімейні, транспортні, хвороба – так. Але просто «проспала» – ні. Та це чиста правда.

Відповідальність, обов’язки, робота, дії, плани… Але ні, мій організм сьогодні просто відмовився прокидатися. Більше того, коли дочка розбудила й сказала час, мій організм не хотів сприймати інформацію, адже мозок казав, що сьогодні на роботу мені не треба. І тільки слово «п’ятниця» підхопило з ліжка, зібрало мене на роботу в 5 хвилин, змусило вилетіти на вулицю навіть без кави, з напівмакіяжем і хвостом замість зачіски та мчати на роботу.

Виникло питання. Що зі мною? Що таке? Як так сталося? З дорослою, відповідальною, активною, позитивно налаштованою людиною, тією, що любить і поважає свою роботу і учнів, вважає, ні – впевнена, що займається своєю справою і досить добре?

Висновок. Я- просто людина. Жива, проста, звичайна людина, як і всі. Не тільки вчитель. Я – людина. Просто людина. І я – втомлена й вимотана.

Я хочу відпочинку. Просто хоч день без роботи. Без будь-якої роботи. Без задач, що висять на тобі гроном і які в більшості треба виконати вже вчора. Без думок про роботу. Без дзвінків на роботу чи з роботи, чи по роботі. Без планування чогось. Без новин про освіту. Без повідомлень про курси, семінари, підвищення кваліфікації. Коротше. Просто день. Ні для чого, крім відпочинку. Щоб лягти спати, коли захочеш, а не коли зможеш. Щоб прокинутись, коли прокинешся. Щоб не підхоплюватися, а ще повалятися. Щоб цілий день ходити в піжамі і без макіяжу. Щоб дістати щось смачне і вже приготоване у будь-який момент і спокійно поїсти, а не готувати, коли нема часу, бо робота, чи перехоплювати абищо, коли є пару вільних секунд. Щоб подивитись цікавий фільм і насолодитись ним, і в цей момент не робити щось корисне паралельно, але й щоб не було почуття провини, бо тобі купу роботи робити, а ти гаєш час. Щоб не користуватись цим часом для навчання, дистанційних курсів тощо, а просто відпочити. Навіть не для того, щоб сходити в перукарню чи зробити манікюр. А просто день ….. О, згадала. День лінощів чи якось так. Не вмію, не знаю, не пробувала. Але от щось таке.

Чи це реально?

І виникла в мене думка, що не так з моїм днем, розкладом, режимом, самоорганізацією і т.д. І вирішила проаналізувати, підрахувати, де дівається час, що відбувається?

Ну, оскільки я себе вже обізвала неорганізованою особою, то що ж. Виправляємось. Аналізуємо. Нехай сьогодні п’ятниця і хтось радісно відправився на шашлики чи в кіно. І нехай я сама бажаю того відпочинку. Ні. Аналіз. Сьогодні, 10 листопада. Подивимось на результати за 10 днів місяця. Що я робила 10 днів?

Здається, все. Порахуємо.

Відразу зауважу, що методдні, щоб вчитися, не використовувались. Були робочими однозначно. Тобто будемо вважати, що було 8 звичайних робочих днів. А отже вираховуємо робочий час звичайного вчителя в звичайний робочий день.

Тиждень робочий – це 5 робочих днів? Тиждень має бути скільки? 35 годин чи 40? А робочий день яким має бути? 8 -годинним? Але виходить, що у мене тиждень був близько 90 годин. А це щодня 17 год. 55 хв., що витрачались на робочі справи. Звичайно, це нереально, і якщо все вже чесно рахувати, то варто зізнатися, що вихідних теж по суті не було, бо вони теж зайняті були роботою. Тому поділю все-таки на 10 днів. Вийшло 14 год. 25 хв. щодня.

Аналізуємо.

Дуже багато часу забрав предметний тиждень. Тут варто зазначити, що від мене ніхто не вимагав масштабних заходів і той квест є виключно моє бажання і моя ініціатива, як власне і чай з учнями та інші заходи. Можна було обмежитись читаннями віршиків та переглядом відео. Але я так не можу і не хочу, крім того, саме квест, починаючи з його планування та завершуючи спілкуванням із учнями після, приніс натхнення і радість, на відміну від більшості інших робочих справ. Але уявімо, що його не було б, предметного тижня. Тоді виходить, що робочий тиждень був би 67 год. 5 хв. Тобто 13 год. 20 хв. щодня на робочі справи. Знов врахуємо вихідні, які знов-таки – не вихідні. Вийшло 10 год. 44 хв. щодня на робочі справи. Знов багатенько.

Поміркуємо.

Виходить, що щось не так із навантаженням. Подивимось, що ще не закладається у планування робочого часу вчителя. Наприклад, ККР. Запитання, коли їх треба писати та перевіряти? Як це регулюється в плані часу? Уявімо, що їх не було б. Мінус 9 год. 5 хв. Відомість на стипендію, це документ про гроші, на мою думку, питання бухгалтерське і викладач до нього ніяк не причетний, а отже могло бути мінус 15 хв. Списки в журналах можна було б друкувати, журнали замовляють у типографії чи де, чому не можна замовити відразу зі списками, ну а якщо відбуваються протягом року зміни в складі груп, то вже не так важко дописати від руки одне чи скільки прізвищ. Отже, могло б бути за цей період мінус 36 хв. Як було б прекрасно, якби всі викладачі пам’ятали, що класний керівник не мати своїх учнів і не всемогуча людина, а порядок на нашому уроці залежить від кожного з нас і треба навчитись знаходити спільну мову із учнями самостійно, а не вимагати від класного керівника «доставити» вам учнів на урок і не писати доповідні за будь-яку дрібницю. А отже, було б мінус 2 год. 30 хв. витраченого, пробачте, впусту часу. Написання протоколів педрад забирає багато часу, є питання – чому вони пишуться від руки, чому потрібно так детально розписувати, навіщо через педраду проходять питання, які насправді регулюються законами? Уявімо, що протоколи писалися б стисло, то це могло б звільнити ще години зо 2. Підрахуємо ще раз, врахувавши намріяне, тобто мінус 14 год. 26 хв. Виходить, що так тиждень був би 58 год. 4 хв., а звідси вираховуємо, що день був би 11 год. 7 хв. Ні, сильно не допомогло. Хоча, як знову із (не)вихідними рахувати, то вже буде 9 год. із хвостиком.

А якщо зовсім уявити казкову ситуацію? Наприклад, залишити тільки те, що дійсно є безпосередньою роботою вчителя? Якщо уявити, що конкурси є дійсно добровільною справою учнів, а не обов’язком вчителя? Якщо уявити, що кожен займається своєю справою? Тобто виховною роботою, наприклад, займається виховний сектор, соцпедагог, психолог? Що нема моніторингів, перевірок, звітів, засідань і протоколів? І от картина вже трішки помінялась. Тиждень став 48 год. 11 хв., а день – 9 год. 6 хв. А ще бачимо, що як не крути та в 40 чи 35 годин не вкладаєшся аж ніяк. Але як порахувати з (не)вихідними, то вже виходить 7 год. 42 хв. Майже ідеально.

А ще ж хочеться щось новеньке дізнатися, може, курс який хоч дистанційний пройти, якісь цікавинки пошукати, щоб уроки урізноманітнити. А ще у вчителя є родина, діти, батьки похилого віку. Є особисті потреби, бажання та й проблеми. А ще викладач – жива людина, яка хоче просто відпочити, сходити в театр, просто погуляти десь в парку чи виїхати на природу, і, як не дивно, хоче їсти і спати.

Та все ж повернемось у реальність. Мій робочий тиждень був приблизно 90 годин. А ваш?