Співучителювання та справжня інтеграція предметів: “фінська освіта” для всіх


Ще один день підвищення кваліфікації. Справжнього, практичного, неймовірного, захоплюючого та дієвого.

Тренери з Фінляндії – Каісу Хілменен, Еса Сінівуорі та Дмитро Науменко. Хто вони? Це професіонали, педагоги зі стажем роботи не лише в школі, а й у закладах, що готують педагогів, а тепер вони очолюють інноваційну діяльність та створюють нові школи.

Повне занурення. Тема «Співучителювання та справжня інтеграція предметів: «фінська освіта» для всіх».

Отже, що було?

Теорії мінімум, буквально кілька слів про те, що будемо робити і…відразу до справи. Це був урок. Так, просто урок. Наші тренери виступили в ролі вчителів, а ми – 50 вчителів – в ролі учнів. Спочатку пояснення нового матеріалу, супровід – презентація. Пояснення – справжній сторітеллінг із залученням від першої хвилини учнів. Усе просто і легко, фраза – запитання – міркування учнів – спільний висновок.

Який предмет? Ви не повірите, у кінці ми нарахували предметів більше 10. Але й це не все.

Головне, не предмети. Головне, навички, які тренуються в процесі: комунікація, вміння працювати в команді та розподіляти ролі, творчість і взаємодопомога, на кожному етапі обговорення й висновки, критичне мислення, креативність, але все не згадаю зараз.

Більша частина уроку – практика, але як поверхнево дивитись, то – гра. Іншими словами – активності. Але провели обговорення, аналіз – і зрозуміли, що всі ці ігрові «станції», так їх називали тренери, якраз і націлені були на досягнення всього вище переліченого.

Що ключове? Обирається одне поняття, щось глобальне й яскраве, якийсь об’єкт, подія тощо, – щось значуще для учнів, зрозуміле, відоме й важливе для них. А далі весь урок «крутиться» навколо нього.

Можна поєднати непоєднуване. Як от сьогодні. Мова (рідна + англійська), література, історія, біологія, хімія, медицина, генетика, мистецтво, соціологія, математика, географія та інше.

Практику реалізовували через комікси, анкети, ігри, лише одна «станція» на підсумовування теорії, але можна користуватись будь-якими джерелами.

У кінці – аркуш самооцінювання. Думаєте, оцінки? Ні, рефлексія. Кілька позицій: яким ти був на уроці, яким був урок, що «взяв» з уроку. Для себе, не для вчителя.

Забула ще сказати, що працювали командами.

Висновки:

Вдалось усе. Настрій чудовий. Як хочеться, щоб ми теж мали такі можливості. Теоретично – все в наших руках, можна домовитись із колегами й провести справжні інтегровані уроки, співучителювати ми теж можемо.

Та тільки… Ми обмежені програмами та звітами, розкладом та технічним забезпеченням, санітарними та іншими нормами.

Фіни страшенно дивуються календарним планам, річним розкладам і ще, і ще…Кажуть, що так нема можливості вчителям проявити креативність.

Але думаю, ні – впевнена, що в нашому колективі знайдуться оптимісти-ентузіасти, з якими ми таки створимо щось таке чудове для наших учнів.

І одне питання, мабуть, риторичне. А коли в нас буде така свобода, щоб ми отримали від держави, так би мовити, замовлення “що мають знати, вміти учні на кінець певного періоду”, і …все, а далі – творча справа вчителів, як це реалізувати? Як же хочеться, щоб було так.

Світлин встигла зробити мало, але дещо можна подивитись ТУТ.


Цей контент доступний лише користувачам. Якщо ви зареєстрований користувач, будь ласка, увійдіть до сайту. Нові користувачі можуть зареєструватися нижче.

Новий користувач
*Обов'язкові до заповнення поля