Ще один день підвищення кваліфікації. Справжнього, практичного, неймовірного, захоплюючого та дієвого.
Тренери з Фінляндії – Каісу Хілменен, Еса Сінівуорі та Дмитро Науменко. Хто вони? Це професіонали, педагоги зі стажем роботи не лише в школі, а й у закладах, що готують педагогів, а тепер вони очолюють інноваційну діяльність та створюють нові школи.
Повне занурення. Тема «Співучителювання та справжня інтеграція предметів: «фінська освіта» для всіх».
Отже, що було?
Теорії мінімум, буквально кілька слів про те, що будемо робити і…відразу до справи. Це був урок. Так, просто урок. Наші тренери виступили в ролі вчителів, а ми – 50 вчителів – в ролі учнів. Спочатку пояснення нового матеріалу, супровід – презентація. Пояснення – справжній сторітеллінг із залученням від першої хвилини учнів. Усе просто і легко, фраза – запитання – міркування учнів – спільний висновок.
Який предмет? Ви не повірите, у кінці ми нарахували предметів більше 10. Але й це не все.
Головне, не предмети. Головне, навички, які тренуються в процесі: комунікація, вміння працювати в команді та розподіляти ролі, творчість і взаємодопомога, на кожному етапі обговорення й висновки, критичне мислення, креативність, але все не згадаю зараз.
Більша частина уроку – практика, але як поверхнево дивитись, то – гра. Іншими словами – активності. Але провели обговорення, аналіз – і зрозуміли, що всі ці ігрові «станції», так їх називали тренери, якраз і націлені були на досягнення всього вище переліченого.
Що ключове? Обирається одне поняття, щось глобальне й яскраве, якийсь об’єкт, подія тощо, – щось значуще для учнів, зрозуміле, відоме й важливе для них. А далі весь урок «крутиться» навколо нього.
Можна поєднати непоєднуване. Як от сьогодні. Мова (рідна + англійська), література, історія, біологія, хімія, медицина, генетика, мистецтво, соціологія, математика, географія та інше.
Практику реалізовували через комікси, анкети, ігри, лише одна «станція» на підсумовування теорії, але можна користуватись будь-якими джерелами.
У кінці – аркуш самооцінювання. Думаєте, оцінки? Ні, рефлексія. Кілька позицій: яким ти був на уроці, яким був урок, що «взяв» з уроку. Для себе, не для вчителя.
Забула ще сказати, що працювали командами.
Висновки:
Вдалось усе. Настрій чудовий. Як хочеться, щоб ми теж мали такі можливості. Теоретично – все в наших руках, можна домовитись із колегами й провести справжні інтегровані уроки, співучителювати ми теж можемо.
Та тільки… Ми обмежені програмами та звітами, розкладом та технічним забезпеченням, санітарними та іншими нормами.
Фіни страшенно дивуються календарним планам, річним розкладам і ще, і ще…Кажуть, що так нема можливості вчителям проявити креативність.
Але думаю, ні – впевнена, що в нашому колективі знайдуться оптимісти-ентузіасти, з якими ми таки створимо щось таке чудове для наших учнів.
І одне питання, мабуть, риторичне. А коли в нас буде така свобода, щоб ми отримали від держави, так би мовити, замовлення “що мають знати, вміти учні на кінець певного періоду”, і …все, а далі – творча справа вчителів, як це реалізувати? Як же хочеться, щоб було так.
Світлин встигла зробити мало, але дещо можна подивитись ТУТ.