Не варто критикувати… 2


Після цьогорічної ДПА у формі ЗНО та самого ЗНО з української мови з’явилась величезна купа коментарів, у яких звинувачуються учні ПТНЗ та студенти коледжів, які «потягнули» статистику вниз. І так само звинувачуються їх викладачі, причому спектр дуже великий: від неякісних уроків до повної некомпетентності. Як викладачка української мови та літератури, що працює 5 років у профтесі, а до того працювала в коледжі, не можу залишитись осторонь. І перш, ніж прокоментую, запрошую всіх, хто так критикує ПТНЗ, заходьте до нас у гості! На будь-який урок, до мене чи до колег! А тепер далі. От щойно пан Вадим Карандій надав додаткову інформацію, з якої бачимо, що з-поміж усіх, хто складав українську мову, 12,9% – це випускники ПТНЗ, 23, 7% – студенти коледжів. Не подолали поріг «склав/не склав» 47,6% та 7,7% відповідно. Колеги з коледжів, сподіваюсь, напишуть свої думки. Я ж про своє. Хто є ці учні, що навчаються в ПТНЗ? Так, не сперечатимусь, що до закладів профтеху вступає велика кількість учнів якраз із слабшими знаннями, з відсутньою чи слабкою мотивацією до навчання. Також слід зважати, що до ПТНЗ вступають ті, хто має матеріальні труднощі та/або належать до пільгових категорій, наприклад, сироти чи діти із вадами здоров’я. Й таких не одиниці, а більшість. Хтось із цих учнів був упевнений, що не скласть ЗНО, а тому й не планував його складати, не планував вступати до ВНЗ, а просто хотів отримати професію й почати відразу працювати, щоб поліпшити скрутне матеріальне становище. Та мова не лише про це. На мою думку, є дивною реакція саме педагогів, які почали критикувати учасників ЗНО цієї категорії. Але ж всі ці учні приходять до нас після 9 класу! Тобто 9 років вони вчились у різних школах, у різних вчителів… і ….не дуже навчились. Повірте, дуже складно за 2-3 роки не лише опрацювати з учнями програму 10-11 класу, а й намагатись повернути дітям мотивацію, подолати прогалини в знаннях, а ще й зробити акцент на підготовці до ЗНО. Так, далеко не все вдається. Та звертаюсь до тих, хто критикує, згадайте, то ви вчили цих дітей 9 років, ви знаєте цих дітей краще за нас – у вас було 9 років, у нас із ними 2-3! Якби вони складали іспит після школи, то був би ваш результат, але – ні. Навіщо вам про це згадувати? У вас чудова ЗНО-статистика. «Моя хата скраю, винні оті педагоги, з ПТНЗ, погані оті діти, з ПТНЗ». Але не думайте, що ми, викладачі ПТНЗ, звинувачуємо шкільних педагогів. Ні. Ми просто нагадуємо, що працюємо в одному напрямку, що мета в нас спільна, що учні – наші, спільні, рідні, всякі-різні, але наші. І ми, стикаючись із концентрованими проблемами наших учнів, усвідомлюємо, що далееееко не все залежить від навчального закладу та вчительства. На жаль, не у всіх учнів чудові умови життя, дбайливі родини та інтелігентне середовище. Та наша головна мета – об’єднати зусилля й дати все, що тільки можемо, нашим учням, незалежно ні від чого, бо вони – це майбутнє 🙂


Цей контент доступний лише користувачам. Якщо ви зареєстрований користувач, будь ласка, увійдіть до сайту. Нові користувачі можуть зареєструватися нижче.

Новий користувач
*Обов'язкові до заповнення поля